Історії

Зупинка серця на 25 секунд — історія сумчанина, який пережив передозування

Зупинка серця на 25 секунд — історія сумчанина, який пережив передозування
|||| |||| ||||

31 серпня відзначають Міжнародний день поінформованості про передозування наркотиками. 

У цей день розповідають про перші симптоми передозування та екстрену допомогу, згадують тих, хто загинув від перевищення дози наркотичних речовин і висловлюють підтримку людям, які втратили своїх друзів чи близьких.

Сьогодні ми публікуємо історію сумчанина, який пережив зупинку серця через передозування наркотиками. Історія від початку вживання — до лікування — далі.

Івану* близько тридцяти років. Принаймні, стільки здається на перший погляд. Із характерних особливостей — абсолютно поставлена мова, логічний виклад думок і хронології подій. Іван розповідає мені про своє життя — вчився, більше десяти років займався спортом, виріс у благополучній родині.

— Одна людина з мого оточення вживала наркотики. Я знав про це, але не здогадувався, що ін’єкційні. Він почав мені красиво розказувати про них: що і як можна вжити, яким буде ефект. Прийти до вживання легко, якщо перед тобою є відкритий шлях.

Іван говорить, за півроку від першої спроби перейшов до ін’єкційних наркотиків — пояснює, відчував нестачу ефекту. “Тобі постійно мало емоцій і відчуттів, ти перебираєш із дозою, тобі погано, і ти починаєш шукати інші шляхи вживання. Так переходиш до вен”. 

— Я вже був знайомий із ширкою і деякими медичними наркотичними препаратами. Із рук купив таблетки — навіть без блістеру, насипом. Не знав ані дозування, ані детального опису. Мені просто сказали, скільки треба вжити. Я намішав таблетки з іншими речовинами і вколов. 

Іван пригадує, не зміг повністю ввести речовину — втратив свідомість. Говорить, передозування від ін’єкційного вживання — питання миттєве, воно не наступає через кілька годин. 

— У момент передозу ти нічого не відчуваєш, не бачиш, не чуєш. Немає жодного “тунелю зі світлом”. 

Поруч була дружина, вона і знайшла його без тями. 

— Дружина знала мою індивідуальність, але не очікувала такої ситуації. Проте, не розгубилася, і відразу викликала швидку. 

У Івана сталася клінічна зупинка серця на 25 секунд. Чоловік говорить, не знає, як його відкачали. Каже, скоріше за все, дружина чесно сказала лікарям, що трапилося. У свідомість прийшов уже в медзакладі.

— Перше, що почув від лікарів: “Який препарати ви вживали?”. І перше, що подумав: “Ну все, зараз сюди приїде поліція”. І мовчав, не зізнавався. Друге, що почув: “Дурень, ти зараз помреш”. 

Іван говорить, лікарям було складно прийняти факт, що він вжив наркотики.

— Ми молоді люди, забезпечені, гарно вдягнені. Мене знайшли не десь під парканом, а в нашому будинку. Та що там лікарі, у мене батьки не можуть прийняти те, що я вживав. Ситуація в іншому — медики мусять нормально ставитися до передозування й не ділити людей на споживачів і не споживачів. У житті можуть трапитися різні ситуації, банально — наркотик можуть підсипати. І в лікарів має бути неупереджене ставлення, я вважаю. 

Після цього випадку Іван ще певний час продовжував вживати вуличні наркотики.

— На той момент у мене вже з’явилося усвідомлення, що я був на межі. Ми не мали медичних препаратів, якими можна було б ефективно й самостійно боротися з передозуваннями. Не знали, як себе убезпечити. Антагоністів у вільному доступі не було, купити й тримати при собі ампулу чогось, що б зупинило дію наркотику у випадку передозування, було неможливо. 

***

Уже кілька років на Сумщині споживачам опійних наркотиків безкоштовно видають набори допомоги при передозуванні опіоїдами. Займається цим громадська організація “Клуб “Шанс”. 

Про складність із доступом споживачів до антидотів опійним наркотикам і роботу організації над вирішенням цього питання розповідає соціальна працівниця Шансу Яна Дейнека. 

IMG 7995 800x533

Яна пояснює, що зазвичай в аптеках продається Налоксон, антидот, який рятує від передозування опіатами. Проте, купити його завжди було непросто. Навіть у мирний час. Попри те, що є Наказ МОЗ України від 15.01.2018 № 65, в якому зазначено, що лікарський засіб «Налоксон» відпускається без рецепта у кількості 2 мг (п’ять ампул препарату) на один відпуск, в аптеках за звичаєм просять рецепт.  

Окрім необхідності рецепту, Налоксону попросту може не бути в продажі, а його замовлення займає кілька днів. Кілька днів — надто багато, якщо передозування вже сталося. 

— Під час війни ситуація ускладнилася й тим, що аптеки в Сумах певний час були зачинені. І єдиним варіантом отримати засіб від передозування був “Клуб “Шанс”, який не переставав його видавати. 

Дейнека говорить — набір від передозування передбачений для клієнтів напрямку Профілактики ВІЛ — споживачів ін’єкційних наркотиків. “Ми проводимо їм консультації та передаємо ампулу Налоксону, інструкцію до препарату, один шприц, спиртову серветку та брошуру”. 

Яна додає, у людей бувають дуже важкі передозування, коли однією ампулою не обійтися. У таких випадках, треба зробити першу ін’єкцію та викликати швидку допомогу. Розповідає, що знає кілька історій, коли виданий нею Налоксон врятував людям життя. 

— Часом, клієнти відмовляються брати препарат. Кажуть, їм не потрібен. Я наполягаю, а потім вони приходять і розповідають, як врятували своїх знайомих під час передозування.

Окрім цього, Яна проводить невеликі заняття на тему екстреної допомоги при передозуваннях для клієнтів організації. 

— Пояснюю, що робити, відповідаю на питання, чи треба підколювати язик до щоки, щоб не проковтнути (кажу відразу — ні). Показую, як класти людину в стабільне положення на бік. Проте, питання все одно залишаються, і дехто все ще умудряється засунути людині ложку до рота. 

Загалом, за вісім місяців 2022 року ГО “Клуб “Шанс” видала 1203 набори з Налоксоном від передозування. 

IMG 7986 800x533

Діяльність із видачі Налоксону та консультування клієнтів здійснюється в рамках напряму “Профілактика передозувань” проекту за фінансування МБФ «Альянс громадського здоров’я».

***

Іван говорить, у нього і в його рідних є Налоксон від Шансу. Вони заховані в різних місцях ще з років, коли він вживав вуличні наркотики. 

Останній рік чоловік лікується від залежності. Стверджує, до лікування прийшов лише після повного усвідомлення себе.

— Ти дивишся на себе, і чесно кажеш — я такий, я не бачу інших шляхів, найближчим часом нічого не зміниться. Миришся з цим. І лише потім починаєш лікуватися. 

Іван став пацієнтом замісної підтримувальної терапії. Це — один із офіційно затверджених методів лікування пацієнтів із опіоїдною залежністю, що внесений до протоколів лікування МОЗ України. 

— Я розумію, що це державна програма, повний лікарський контроль. Я перестав бути в постійному ритмі пошуку. Зараз я можу пригальмувати, подумати, я інакше дивлюся на світ. А ще — це показник для родини, що я готовий змінюватися. Тепер вони не живуть, як на пороховій бочці. Адже наркотики — це дуже дорого, всі твої гроші, золото, машини — все йде на них. 

Іван додає, дуже звик розуміти, що він офіційно лікується. 

— Коли почалася війна, я дуже хвилювався, що в місті не буде терапії. Але з цим усе було добре, препарати постійно видавали, лікарня жодного разу не відмовила у пігулках. 

Іван говорить, часом він зменшує дозування терапії. Але повністю відійти від лікування ще не може. 

— Рідні та близькі довго не могли з цим змиритися. Але в якийсь момент усвідомлення прийшло. Вони знають, яким я був на початку вживання. Бачили мене в активній фазі — коли я міг винести з дому що завгодно. І живуть зі мною зараз — коли я заспокоївся, почав лікуватися, ходжу на роботу, спілкуюся з іншими людьми. Я точно можу сказати, вони розуміють, що лікування — це єдиний вихід. Із тим мною, якого вони бачили під час загострень, ніхто не готовий знову зустрітися.

*Ім'я героя змінено авторкою з етичних міркувань.