Історії

“140 дзвінків на день”: як під час війни допомагають людям, які лікуються від наркозалежності

“140 дзвінків на день”: як під час війни допомагають людям, які лікуються від наркозалежності
|||| |||| ||||

До початку повномасштабної війни соціальна працівниця Яна Дейнека супроводжувала 80 клієнтів замісної підтримувальної терапії в Сумах. Проте, широкомасштабний наступ вніс свої корективи в її роботу. Як вона скаже згодом: “У перші дні війни отримувала 140 дзвінків на день від пацієнтів ЗПТ — людей, які лікуються від наркозалежності”. 

У Сумах психосоціальним супроводом пацієнтів ЗПТ займаються два соціальних працівники громадської організації “Клуб “Шанс”. Кейс-менеджери Шансу безкоштовно допомагають вирішувати медичні, психологічні, соціальні, юридичні питання клієнтів, формують прихильність до ЗПТ та лікування ВІЛ, консультують та інформують.

Ми поговорили з однію з них — Яною Дейнекою. Розповідаємо, як під час війни в обласному центрі допомагають людям, які лікуються від наркозалежності. 

IMG 2638

— 24 лютого, о сьомій ранку, мені подзвонили. Перша фраза була: “Яночка, ты уже знаешь плохие новости?”. Я подумала, що почалася війна, проте відразу ж відігнала від себе цю думку. Врешті, сказали, що так і є. Почався повномасштабний наступ росії на Україну. 

Яна розповідає — наступне, що її хвилювало, — як доїхати до роботи. Жартує, каже: “О 7:30 я вже думала “Як це я не вийду на офіс? Клієнти ж приїдуть".

Проте, консультування довелося перевести в телефонний режим — у місті тривали вуличні бої, постійно лунали сирени, на околицях були обстріли та бомбардування. Майже місяць у Сумах не ходив приватний і комунальний транспорт. 

— Із першого дня війни почали телефонувати клієнти та запитувати, чи в місті не закриється сайт замісної терапії, чи не залишаться вони без лікування, чи вистачить на всіх препаратів. 

Яна каже — я старался донести всім клієнтам думку, що країна, уряд, медики, соціальні працівники — всі зацікавлені, аби їх лікування не переривалося. Таким чином, утішала їх і відганяла страхи, що про них забули. Плюс, пояснювала — медикаменти в запасі є, а місто захищають і за нього борються.

— Бувало, в день я приймала 120-140 дзвінків від пацієнтів ЗПТ, їх родичів, від людей із районів: Охтирки та Ромен. Абсолютно всі переживали, чи будуть вони отримувати свої життєво необхідні ліки. 

Дизайн без названия 2

photo5420447580699081433

photo5420447580699081437

Також соціальні працівники “Клуб “Шанс” допомагали розібратися клієнтам із новим графіком отримання препаратів. На двох кейс-менеджерів — 160 людей, яким треба детально все пояснити, перенаправити, супроводити, а, головне в цих умовах, — ще й заспокоїти. 

— Також мені хотілося якось розвантажити лікарів кабінету ЗПТ. Їм просто фізично б не вистачило робочого часу відповісти на всі питання. Двічі на день ми зідзвонювалися з медперсоналом: зранку, щоб дізнатися графік роботи, ввечері — щоб підбити підсумки дня.

Окрім цього, Яні, лікарям-наркологам і місцевим соціальним працівникам “Клуб “Шанс” удалося перенаправити частину клієнтів замісної терапії з Охтирки до Полтави. Виїхати в Суми було неможливо. 

— Я дізнавалася, чи є препарати ЗПТ в Полтавській області, шукала людям можливість виїхати та шукала місце для ночівлі. Зокрема, вдалося перенаправити клієнтів ЗПТ у Полтаву та Карлівку. Я вражена, наскільки доброзичливо там їх прийняли.

Яна каже, за перший місяць війни, медики, пацієнти та соцпрацівники з різних районів Сумщини стали однією великою сім’єю. “Я розумію, що навіть якщо дзвонять не сумчани, а клієнти, наприклад, з Охтирки, то це все одно наші люди. Вони наші. Як не крути. І їм треба допомагати”.

Діяльність здійснюється в рамках напряму «Психосоціальний супровід пацієнтів замісної підтримувальної терапії (ЗПТ)», який реалізується за фінансової підтримки МБФ «Альянс громадського здоров’я».